Дитина б’ється і кусається: що робити батькам дітей 3–7 років

Трирічна донька вкусила хлопчика в пісочниці через лопатку. П'ятирічний син б'є маму кулаком, коли треба вимикати мультики. У таку хвилину батькам водночас соромно перед іншими, страшно за майбутнє і дуже хочеться, щоб це припинилося сьогодні й назавжди.

Для дитини 3–7 років удар чи укус найчастіше означає, що почуття вже більші за слова, якими вона володіє. Допомагає спокійна реакція, однакова щоразу: зупинити, подбати про того, кому боляче, назвати почуття і правило, показати, що можна робити зі злістю замість кулаків. Нижче про те, як це виглядає в житті, чого краще не робити і коли бійки вже привід порадитися з дитячим психологом.

Чому дитина б'ється і кусається

Почнемо з цифр, бо вони заспокоюють. Канадські дослідники спостерігали 572 родини від народження дитини і питали мам, як часто малюк б'ється, кусається чи штовхається. Уже в 17 місяців більшість дітей проявляли фізичну агресію до братів і сестер, однолітків і дорослих.

Приблизно 28 % дітей у тому дослідженні майже не билися, 58 % билися помірно, ще 14 % часто. Автори пишуть, що більшість дітей починає з кулаків ще немовлятами і впродовж дошкільних років вчиться іншим способам, ще до першого класу. NHS каже про це так само прямо. Більшість маленьких дітей час від часу кусають, б'ють чи штовхають інших, і це не означає, що дитина виросте агресивною.

Зрозуміти, звідки береться удар саме у вашої дитини, все ж варто.

Почуття є, слів ще мало

Образу, ревнощі, втому і злість трирічна дитина відчуває так само сильно, як дорослий. Сказати «мені дуже прикро, що ти забрав мою машинку» вона ще не вміє, а рука вже тут. AAP пояснює це браком самоконтролю. Дошкільнята ще не можуть виразити гнів мирно, і батькам доводиться цього вчити, крок за кроком, роками.

Удар приносить результат

Найменш приємна причина.

Вдарив, і іграшка опинилася в руках. Вкусив, і всі дорослі одразу збіглися до нього. Дошкільнята дуже швидко помічають такі зв'язки, і коли удар раз за разом дає бажане, він стає звичним способом домовлятися.

Втома, голод, забагато вражень

Подивіться, коли саме трапляються бійки. Часто це кінець дня в садочку, черга в магазині, свято з десятком гостей або вечір після поганої ночі. NHS серед причин дитячих спалахів називає втому й голод, розчарування і ревнощі, наприклад до іншої дитини.

Окремо про останні роки. Тривоги, ночі в коридорі, переїзди, тато на службі. Дитина, яка довго живе в напрузі, частіше вибухає, і злість у неї нерідко прикриває страх. Якщо бійки з'явилися поруч зі страхом сирен, почніть з того, як допомогти дитині, яка боїться тривоги й вибухів.

Дитина повторює за дорослими

Діти копіюють те, що бачать удома, і особливо те, як злостяться дорослі. Якщо батьки кричать одне на одного або дають ляпаса «для науки», дитина засвоює просте правило, що злий може зробити боляче. ВООЗ, спираючись на дослідження, пише, що тілесні покарання з часом посилюють проблеми з поведінкою і пов'язані зі зростанням агресії в дітей.

Що робити в момент, коли дитина вдарила чи вкусила

Найважче тут навіть не слова. Найважче лишитися спокійним, коли ваша дитина щойно вкусила чужу і мама тієї дитини дивиться на вас.

Уся послідовність займає приблизно хвилину. Зупинити, подбати про постраждалого, назвати почуття і правило, показати, що можна робити. Нижче кожен крок розписаний окремо. Реакція має бути щоразу однаковою, тоді дитина швидше запам'ятовує, що буде після удару.

Пройдіть ці чотири кроки щоразу, коли дитина вдарила чи вкусила, в тому самому порядку. Перші два займають секунди, на третій вистачить двох речень, а четвертий тренуйте ще й у спокійні дні, тоді під час сварки дитина вже знатиме, що сказати.

Зупинити руку

Підійдіть одразу, не кричіть з іншого кінця майданчика. Спокійно перехопіть руку або м'яко відведіть дитину на крок і скажіть коротко: «Я не дам тобі бити». Крик тільки додає збудження, і друга хвиля ударів приходить швидше.

Якщо дитина б'є маму чи тата

Тут працює те саме, тільки постраждали ви. Тримайте руки дитини або відійдіть, скажіть «Мені боляче. Я не дам себе бити» і не відповідайте ударом. Багато мам терплять, бо «він же маленький». Дитина з цього дізнається, що маму бити можна, і відучити її пізніше буде важче.

Спершу до того, кому боляче

Повну увагу віддайте тому, кого вдарили чи вкусили. Пожалійте, спитайте, де болить, допоможіть піднятися, покличте його маму. Ваша дитина в цей час стоїть поруч і бачить, що удар не приніс їй уваги.

Назвати почуття і правило

Коли друга дитина вже в руках своєї мами, поверніться до своєї. Присядьте і скажіть два речення: «Ти дуже розізлився, що Марко забрав лопатку. Бити не можна, йому боляче». Так радить і NHS, показати дитині, що ви розумієте її почуття, і чітко сказати, що робити боляче ви не дозволите.

Лекцію на п'ять хвилин залиште на вечір.

Показати, що можна замість удару

Злість нікуди не зникає від того, що бити заборонили, їй потрібен вихід. AAP радить учити дитину казати «ні» твердим голосом, відвертатися або домовлятися. NHS пропонує випускати злість рухом, тобто побігати, потупотіти або покричати там, де можна.

Молодшим допомагає коротка фраза, яку легко повторити: «Стоп, це моє». Зі старшими можна домовитися про «злий куток» з подушкою, яку дозволено гамселити, або про аркуш паперу, який можна зім'яти й порвати.

Тайм-аут для старших дошкільнят

Дітям 4–7 років, які вже знають правило, підходить тайм-аут. CDC називає його доречним, коли дитина робить боляче іншим. Одне попередження, потім кілька хвилин у нудному місці без розмов і гаджетів, і далі спокійне повернення до справ без нагадувань про бійку. AAP радить вдаватися до тайм-ауту як до останнього засобу, не за кожну дрібницю.

Чого краще не робити

Майже все з цього списку батьки колись пробували. Від утоми, від сорому перед іншими, від страху, що виросте хуліган. У таблиці звичні реакції і те, чого вони насправді вчать дитину.

Звичні реакції на удар чи укус: чого вони вчать і що спробувати замість

Що хочеться зробити	Чого вчиться дитина	Що спробувати
Вкусити у відповідь, «щоб знав, як це»	Кусати можна, якщо ти сильніший	Перехопити і сказати «я не дам кусатися»
Дати ляпаса	Коли злий, роблять боляче	Відвести вбік і почекати, поки охолоне
Кричати й соромити при всіх	Страх і сором, ще більше збудження	Коротко й тихо, розмова потім наодинці
Змусити вибачитися тут і зараз	Сказав «вибач» і можна йти далі	Разом пожаліти, повернути іграшку
Зробити вигляд, що нічого не сталося	Удар допомагає отримати своє	Щоразу зупиняти однаково
Довга лекція одразу після бійки	Шум, який треба перечекати	Два речення зараз, розмова ввечері

Якщо стримуватися не виходить і ви помічаєте, що зриваєтеся частіше, ніж хотілося б, прочитайте, як перестати кричати на дитину.

Кусати чи бити у відповідь

Цю пораду досі передають від бабусі до онуків: вкуси, і він зрозуміє, що це боляче. NHS просить так не робити, бо дитині це боляче і водночас показує, що така поведінка нормальна. Що це боляче, дитина справді зрозуміє, і заразом засвоїть, що дорослі, коли злі, теж так роблять.

Вимагати вибачень

Вибачення, вирване силою, швидко перетворюється на пароль: сказав «вибач» і вільний. Більше користі, коли дитина робить щось для того, кого скривдила. Допомагає приклати холодне, повертає лопатку, малює листівку. Слова прийдуть пізніше, коли вона справді шкодуватиме, і в п'ять років це іноді стається вже ввечері, перед сном.

Як зменшити кількість бійок у спокійні дні

Більша частина роботи відбувається не в пісочниці, а вдома, у звичайні дні.

Почніть із правила. AAP нагадує, що діти не знають правил, доки їх не навчили, тож одне правило сім'ї варто проговорити заздалегідь: «У нас не б'ються і не кусаються, навіть коли дуже злі». Повторюйте його перед майданчиком, перед гостями, перед садочком. Помічайте, коли дитина впоралася. «Ти так розізлився на Соню і не вдарив, а сказав „це моє“» запам'ятовується краще за десяте зауваження. Стежте, після чого трапляються бійки, і прибирайте причину, де можна: нагодуйте перед прогулянкою, не ведіть на третє за день свято. І грайтеся. Ведмедик забирає машинку в зайчика, а дитина підказує зайчикові, що сказати, і так вчиться словам, яких у момент сварки їй поки бракує.

Якщо дитина б'ється в садочку

Вихователька розповідає, що син знову вкусив когось у групі, хоча вдома нічого такого немає. Так буває часто. У садочку більше дітей, шуму й суперечок за іграшки, а дорослої уваги на кожного менше. Попросіть вихователя описати, коли це трапляється, з ким і що було перед тим. Домовтеся реагувати однаково вдома і в групі, тими самими словами. Якщо сварки найчастіше трапляються з однією дитиною, спитайте, чи можна їх ненадовго розсадити за різні столи. Удома не карайте вдруге за те, що сталося зранку, бо дитина вже не пам'ятає, з чого все почалося.

Буває, що справа ширша і дитина взагалі не вміє гратися поруч з іншими. Про це окрема стаття, що робити, коли в дитини немає друзів.

Що змінюється між трьома і сімома роками

У три роки удар часто стається раніше, ніж дитина встигає подумати. Тут ваша робота переважно руками, тобто бути поруч, перехоплювати й відводити, поки дитина не навчиться зупинятися сама.

П'яти-шестирічна дитина вже може зупинитися на півдорозі, якщо нагадати їй домовлене слово, і ввечері здатна спокійно обговорити сварку з подробицями. Від неї вже можна чекати, що вона спершу спробує сказати.

До школи фізичні бійки зазвичай рідшають. Якщо першокласник б'ється так само часто, як у три, придивіться уважніше.

Коли варто звернутися до дитячого психолога

Звичка битися в три-чотири роки сама по собі не діагноз. Порадьтеся з фахівцем, якщо помічаєте щось із цього списку (перші пункти взяті з порад AAP):

• бійки тривають довше кількох тижнів і не рідшають, хоча ви реагуєте щоразу однаково;
• дитина залишає синці, сліди зубів, травмує інших дітей;
• вона нападає на дорослих, на вихователів, бабусь чи на вас;
• через бійки її не хочуть брати до групи чи на гуртки, з нею перестають гратися;
• дитина б'є чи кусає саму себе;
• бійки почалися різко, разом зі страхами, поганим сном, після переїзду, втрати чи подій війни.

Цей список не ставить діагноз. Діагнози ставить лікар, психіатр або психотерапевт із медичною освітою, а психолог допомагає зрозуміти, що стоїть за поведінкою, і що з цим робити родині.

З дітьми такого віку психолог працює разом із батьками. Психологи центру спираються на системну сімейну терапію і гештальт-підхід, тому розмова зазвичай іде про всю родину і про те, як у ній звучить злість. Детальніше про те, як працює психолог дитячо-батьківських стосунків і з якими запитами до нього приходять родини.

Почати можна з онлайн-консультації для батьків. Дітей 3–6 років у повному форматі, з ігровою діагностикою й арт-терапією, приймають у кабінеті в Дніпрі.

Запитання та відповіді

Чи нормально, що дитина кусається в 3 роки?

Так буває в багатьох дітей. У великому дослідженні більшість малюків уже в 17 місяців билися чи кусалися, а впродовж дошкільних років вчилися обходитися без цього. Тривожитися варто, якщо укусів не меншає тижнями або вони сильні, до слідів.

Чому дитина б'є тільки маму?

Найчастіше тому, що з мамою найбезпечніше. Поруч із нею дитина відпускає все, що стримувала в садочку. Удари від цього не стають прийнятними, тому тримайте руки, кажіть «мені боляче» і не відповідайте ударом.

Чи можна дозволяти бити подушку?

Можна, якщо місце й предмет домовлені заздалегідь. Подушка, боксерська груша, папір, який дозволено рвати, дають злості вихід через тіло. Паралельно все одно вчіть слів «я злий», «віддай» і «стоп», бо подушки поруч у садочку не буде.

Що робити, якщо мою дитину вкусили в садочку?

Пожалійте, вислухайте і поговоріть із вихователем спокійно, без вимог покарати іншу дитину. Своїй поясніть, що робити наступного разу: голосно сказати «стоп», відійти і покликати дорослого. AAP радить вчити дітей саме цього, твердого «ні» і вміння відвернутися.

Чи допоможе забрати мультики або солодке?

Покарання ввечері за ранкову бійку дошкільняті мало що пояснює, бо зв'язок між подіями вже загубився. AAP зауважує, що до трьох років, а часом і пізніше, діти взагалі не розуміють, що таке покарання. Більше дає миттєва однакова реакція і похвала, коли дитина впоралася без кулаків.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію фахівця чи медичну допомогу.