Повернутися в Україну чи залишитися: як вирішити і не шкодувати

Повертатися в Україну чи залишатися, правильної відповіді для всіх немає. Її не знає психолог, не знають родичі й ті знайомі, які вже вирішили за себе. Є відповідь, яка підходить саме вам, і про неї рідко шкодують, якщо ви розумієте, чому обрали саме так, вирішували не в найважчий вечір і заздалегідь знаєте, що робитимете, коли щось піде не за планом.

Нижче про те, чому цей вибір так виснажує, як відрізнити тугу за домом від рішення, які питання поставити собі й родині, як перевірити рішення пробним строком і коли сумніви вже настільки заважають жити, що з ними краще йти до психолога.

Чому вирішити так важко

Найчастіше людина застрягає зовсім не через те, що мало думала.

Вона думає про це щодня, інколи годинами, а ясності не додається. Причина в самому виборі. На одні терези доводиться класти речі, які між собою не порівняти: безпеку дітей і батьків, що лишилися вдома, стабільну зарплату і відчуття, що ви тут чужий, мову, якою думаєте, і мову, якою заповнюєте папери. Ще частина від вас не залежить зовсім. Ніхто не знає, коли і як закінчиться війна. За даними того ж опитування УВКБ ООН, найбільше на рішення повернутися впливають тривка безпека (її назвали серед двох головних умов 70 % біженців), робота (44 %) і житло (40 %). Точної відповіді зараз немає на жодне з цих питань. Мозок знову й знову повертається до задачі, для якої йому бракує даних, і звідси відчуття, що ви ходите по колу. Так працює будь-яке рішення, де ціна помилки здається величезною, а інформації мало, і слабкість характеру тут ні до чого.

Коли бракує відомостей

У тому самому опитуванні 32 % біженців сказали, що їм не вистачає інформації, щоб вирішити. Частину її можна зібрати заздалегідь (про роботу у своєму місті, школу для дитини, житло), а частину не дасть ніхто. Корисно чесно розкласти ці питання на дві купки, щоб не чекати відповіді там, де її не буде.

Життя на валізах

Багато хто живе так, ніби завтра виїжджати, і роками не купує нормальних меблів, не йде на курси, не відкладає грошей на щось своє тут і не заводить друзів «по-справжньому», бо «може, навесні поїдемо додому».

Весна минає. Потім ще одна.

Пауза розтягується на роки. Це виснажує. ВООЗ серед чинників, які тиснуть на психіку людей після переїзду, називає розлуку з родиною і близькими, непевний правовий статус, безробіття і труднощі з тим, щоб влаштуватися в новому житті. Невизначеність «поїду чи залишуся» кладе зверху ще один шар. Якщо ви помічаєте, що постійно напружені, втомлюєтеся від простих справ і зриваєтеся на близьких, про такий стан докладніше в статті чому я весь час втомлений, тривожний і роздратований.

Туга за домом ще не рішення

Туга за запахами, за своєю вулицею, за тим, що в магазині вас розуміють з півслова, буває майже в усіх, хто виїхав не з власної волі. Вона накочує хвилями на свята, в дні народження рідних, після новин або просто восени, коли рано темніє. Соромитися її не треба. «Переростати» теж.

Але влаштована вона хитро.

Сумує вона за Україною з пам'яті, тією, що була до 2022 року, за собою тодішнім і за людьми, які тоді були поруч. Повернутися можна в місто, проте не в той час. Тому корисно спитати себе, за чим саме ви сумуєте і що з цього знайдеться вдома сьогодні. Буває, що тягне до мами й подруг, а саме місто вже чуже. Буває навпаки, коли близьких там майже не лишилося, а тягне саме до свого міста і своєї справи.

Небажання повертатися теж не зрада. Хтось за ці роки збудував життя, в якому йому добре, хтось не готовий знову чути сирени, хтось відповідає за дитину, в якої тут школа й друзі. Коли поруч звучить «як ти можеш не повернутися», це чужа думка про ваше життя, і рішення від неї вашим бути не перестає.

Що робити, щоб рішення дозріло

Готової відповіді ці кроки не дадуть. Вони допомагають прибрати з рішення те, що до нього не стосується, і лишити те, що справді важливе для вас.

Робити їх зручніше письмово і не за один вечір. Почніть з чотирьох питань на схемі, ще до того, як зважувати «за» і «проти».

Дайте письмову відповідь на кожне питання, хоча б кілька рядків. Якщо на якесь із них поки нічого сказати, рішення ще не дозріло, і почати варто саме з цього питання.

Спершу подивіться на свій стан

Почніть зі сну. Рішення після безсонної ночі, сварки чи важких новин часто розв'язує одну задачу, як перестати відчувати те, що ви відчуваєте просто зараз. Домовтеся з собою, що в такі дні ви лише записуєте думки, а висновки робите щонайменше через тиждень, коли виспитеся. Якщо поганих днів поспіль набирається багато, спершу подбайте про себе. А якщо важкість щороку приходить разом з осінню, зазирніть у статтю восени немає сил ні на що, частина цього може бути сезонною.

Від чого тікаю і куди йду

Візьміть аркуш і поділіть його навпіл. Ліворуч запишіть, від чого хочете піти (самотність, робота не за фахом, чужа мова, вічна тимчасовість). Праворуч те, до чого хочете прийти, наприклад до батьків, до своєї професії, до відчуття дому.

Ліва колонка зазвичай гучніша, але гірше підказує, куди їхати.

Від самотності можна піти й на місці, якщо знайти своїх людей серед земляків, колег чи батьків дітей з тієї самої школи, і переїзд для цього не обов'язковий. Права колонка чесніше говорить про ваші цінності, тож саме її варто перечитати, коли настане час вирішувати.

Питання до себе

• Якби війна закінчилася завтра, що б я зробив(ла) насамперед?
• Кого саме я хочу бачити поруч через рік?
• Чим я хочу займатися і де це можливо?
• Чого я не готовий(а) терпіти ні тут, ні там?
• Це моє бажання чи я намагаюся відповідати чиїмсь очікуванням?

Що з цього факт, а що прогноз

Чимало думок звучать у голові як факт, хоча насправді це прогноз або страх, і таблиця нижче допоможе розкласти їх та побачити, що з цього можна перевірити.

Що з ваших думок факт, а що прогноз. Перевіряйте прогнози, перш ніж на них спиратися

Що ви собі кажете	Факт чи прогноз	Як перевірити
«Удома я не знайду роботу»	Прогноз	Поговорити з людьми своєї професії у своєму місті, подивитися вакансії за останні місяці
«Тут я ніколи не стану своїм»	Прогноз, часто від утоми	Згадати, що змінилося за останній рік: мова, знайомі, побутові навички
«Батьки не впораються без мене»	Почасти факт	Спитати в них самих, яка допомога потрібна, і прикинути, яку можна дати на відстані
«Дитині тут краще»	Треба уточнити	Спитати дитину, поговорити з учителем, подивитися, чи є в неї друзі
«Якщо не повернуся зараз, буде пізно»	Прогноз	Спитати себе, що саме стане пізно і чи має це строк
«Усі вже повернулися, одна я сиджу»	Відчуття	За опитуванням УВКБ ООН повернутися найближчими 12 місяцями планували 3 % біженців

Бракує відомостей у якомусь рядку? Тоді спершу їх треба зібрати, і рішення від цього тільки виграє.

Пробний строк

Багатьом легшає, коли рішення перестає бути «назавжди». Домовтеся з собою про строк, наприклад до літа, і про ознаки, за якими зрозумієте, що вибір працює. Скажімо, так: «Залишаюся до кінця навчального року. Якщо до травня матиму роботу за фахом хоча б на пів ставки і кількох людей, з якими можна провести вихідні, лишаюся далі. Якщо ні, переглядаю». Якщо є можливість, з'їздіть додому на якийсь час, без остаточного переїзду. Подивіться, що відчуєте там через тиждень, коли мине перша радість зустрічі. Тиждень удома нічого не доведе остаточно, зате після нього у вас будуть власні враження замість чужих розповідей, новин і спогадів, які за роки розлуки стали м'якшими, ніж було насправді.

Коли в родині хочуть різного

Чоловік хоче додому, а ви ні. Батьки вмовляють повертатися, а дитина за кордоном уперше за довгий час спокійно спить. Підліток рветься до друзів, а ви боїтеся обстрілів.

Це буває майже в кожній родині.

У таких суперечках легко скотитися до з'ясування, хто кому що винен. Краще домовитися обговорювати одне питання за раз і спершу вислухати, чого хоче і чого боїться кожен, не намагаючись одразу переконати. Дітей і підлітків питайте по-справжньому, але остаточне рішення ухвалюють дорослі, і дитина має це чути, бо відповідальність за такий вибір для неї заважка.

Якщо хтось із близьких після переїзду місяцями пригнічений, майже не виходить з дому і втратив інтерес до всього, йому зараз насамперед потрібна підтримка, а рішення почекає. Як її давати, розібрано в статті як підтримати людину в депресії.

Як потім не шкодувати

Найбільше лякає думка «а раптом я потім пошкодую». Її чують у собі майже всі. У психологів, які вивчають жаль, на це є два спостереження.

Перше з огляду Томаса Гіловича і Вікторії Медвек. Одразу після вчинку люди сильніше шкодують про те, що зробили, а з роками все більше про те, чого так і не наважилися зробити, і саме ці нездійснені кроки довше лишаються в пам'яті. Нескінченне відкладання теж вибір, і про нього теж потім жалкують.

Друге з експериментів Деніела Гілберта та колег. Люди помітно переоцінювали, як довго переживатимуть погану подію (розрив, відмову на роботі, провал), бо не враховували, що психіка поступово відновлюється сама. Якщо здається, що невдалий вибір зламає вам життя назавжди, найімовірніше, ви перебільшуєте, скільки триватиме біль.

Допомагає ще одна проста річ. Запишіть, чому ви вирішили саме так, поки причини свіжі, від руки і з датою. Через рік, у поганий день, пам'ять підсуне тільки те, що ви втратили, а запис нагадає, від чого ви йшли і заради чого.

Якщо ви вирішили залишитися

Дозвольте собі жити тут усерйоз. Записатися на мовні курси, підтвердити диплом, купити нормальний стіл, назвати квартиру домом. Зв'язок з Україною від цього не рветься, можна підтримувати рідних, волонтерити, говорити з дітьми рідною мовою. ВООЗ зазначає, що належність до спільноти людей зі схожим досвідом пов'язана з кращим психічним здоров'ям мігрантів.

Якщо ви вирішили повернутися

Будьте готові, що вдома теж доведеться звикати заново. Місто змінилося. У друзів своє життя, а у вас за ці роки з'явилися інші звички, інший ритм дня, інше уявлення про те, як буває в черзі, в транспорті чи в розмові з начальником. Перші місяці трапляється розгубленість і відчуття, що ви чужий і там, і тут. Зазвичай це минає, коли життя налагоджується. Якщо ж місяцями не легшає, з цим теж можна прийти до психолога.

Коли з цим варто піти до психолога

Сам вибір є звичайною життєвою задачею, і більшість людей розв'язує її без фахівця, але звернутися по допомогу варто, якщо ви помічаєте в себе щось із цього переліку.

• ви думаєте про рішення майже постійно довше місяця, і легше не стає;
• через це погано спите, не можете зосередитися на роботі чи навчанні;
• у родині через питання повернення тривають сварки, які ви не можете зупинити;
• дедалі частіше з'являється відчуття безнадії, ніщо не тішить;
• ви раз у раз ухвалюєте рішення і одразу від нього відмовляєтеся.

Психолог не скаже, повертатися вам чи ні. Його робота в тому, щоб допомогти відокремити ваші бажання від страхів і чужих очікувань. Коли важкість, утома й безнадія давно стали фоном життя, з цим працює психолог при депресії та стресі. Тим, хто зараз за кордоном, зручніша онлайн-консультація психолога рідною мовою, можна й без камери.

Запитання та відповіді

Чи нормально, що я не хочу повертатися?

Так. За опитуванням УВКБ ООН приблизно чверть українських біженців у Європі не сподіваються повернутися, і це не робить їх гіршими. Якщо при цьому мучить провина перед тими, хто лишився, про неї варто поговорити окремо, з близькими або з психологом.

Як зрозуміти, коли повертатися?

Універсального моменту немає. Корисніше спитати себе, які умови мають справдитися, щоб ви поїхали, і що з цього вже є. А якщо ви чекаєте багато місяців і за цей час нічого не змінюється, ні робота, ні мова, ні плани, призначте собі конкретну дату, до якої зберете все, чого бракує для рішення.

Що робити, якщо чоловік хоче повернутися, а я ні?

Почати з того, щоб кожен пояснив свої причини й страхи, не перебиваючи і не сперечаючись. Часто з'ясовується, що за «хочу додому» стоїть, наприклад, робота чи батьки, і для цього є більше варіантів, ніж «їдуть усі» або «лишаються всі». Якщо розмови щоразу закінчуються сваркою, допоможе психолог, з яким легше почути одне одного.

Чому мені погано і тут, і вдома?

Так буває, коли людина довго живе між двома місцями й ні в одному не дозволяє собі облаштуватися до кінця. З вами все гаразд. Це часте відчуття в тих, хто вимушено переїхав, і саме воно вже не підказує, де правильніше бути. Іноді легшає, щойно рішення ухвалене хоча б на пробний строк.

Чи можна повернутися, а потім знову поїхати?

Можна, і поразкою це не є. Якщо рішення не спрацювало, його переглядають, а досвід від цього не знецінюється: ви дізналися про себе те, чого не дізналися б, продовжуючи вагатися.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію фахівця чи медичну допомогу.