Булінг у школі: що робити батькам, щоб зупинити цькування

Дитина приходить зі школи мовчазна, зранку просить залишитися вдома, «губить» речі чи гроші, а після повідомлень у чаті класу в неї змінюється обличчя. Іноді батьки дізнаються про цькування від неї самої, частіше випадково: від іншої мами, зі скриншота або з синця, про який дитина каже «впав на фізкультурі».

Коротко порядок дій такий. Спершу вислухати й стати на бік дитини, потім записати факти і звернутися до школи, а якщо класний керівник не допоміг, подати заяву директору (за порядком МОН він має скликати комісію впродовж трьох робочих днів). Паралельно треба подбати про стан самої дитини, бо цькування б'є по самооцінці, сну й бажанню вчитися довше, ніж триває сама історія в класі. Нижче про кожен крок і про те, чого краще не робити навіть зі злості.

Сварка чи булінг: як відрізнити

Діти сваряться постійно, і далеко не кожна образа означає цькування. Булінг зазвичай впізнають за кількома ознаками. Дії повторюються. У кривдника більше сили (він старший, популярніший або діє не сам), і він хоче принизити чи налякати, а дитина, на яку це спрямовано, сама впоратися не може.

Звичайний конфлікт чи цькування

Що відбувається	Скоріше конфлікт	Скоріше булінг
Як часто	Одна сварка або епізод	Повторюється тижнями, за схожим сценарієм
Хто проти кого	Сили приблизно рівні, відповідають обоє	Один або група проти одного, який не може захиститися
Що далі	Помирилися або просто перестали спілкуватися	Приниження тривають, до них долучаються інші
Свідки	Не втручаються, бо нічого особливого	Сміються, знімають на телефон або мовчать зі страху
Що з дитиною	Засмучена день-два	Боїться школи, гірше спить, замикається

Коли більшість рядків про вашу ситуацію опинилася праворуч, це вже не дитячі розбірки, і чекати, що все минеться само, не варто.

Як виглядає цькування

Воно буває фізичним (штовхають, ставлять підніжки, б'ють), словесним (прізвиська, глузування з зовнішності, акценту, мови, грошей у родині) і соціальним, коли дитину не беруть у групу, вигадують про неї плітки чи демонстративно пересідають від неї. Ще відбирають гроші, псують речі, ховають рюкзак, а дедалі частіше переносять усе це в телефон.

Ознаки, що дитину цькують

• не хоче йти до школи, часто «хворіє» зранку, просить, щоб ви її відвезли;
• повертається з порваним одягом, без речей або грошей, із синцями, які не може пояснити;
• гірше спить, втрачає апетит або, навпаки, заїдає;
• оцінки падають без видимої причини;
• перестала згадувати однокласників, її не кличуть на дні народження;
• нервує після переписки, ховає екран телефону;
• вдома стала дратівливою, зривається на молодших.

Жодна з цих ознак окремо нічого не доводить. Тривожить, коли кілька з'явилися разом і тримаються тижнями.

Цькування в телефоні

Принизливе фото в чаті класу, окрема група «проти» когось, анонімні повідомлення вночі. ВООЗ у 2024 році опублікувала дані опитування понад 279 тисяч підлітків 11, 13 і 15 років із 44 країн: кібербулінгу зазнав кожен шостий (15 %), а в школі цькування пережили близько 11 %. Від такого цькування дитина не сховається навіть удома, бо телефон лежить у неї під подушкою.

Чому дитина мовчить

У 2018 році ЮНІСЕФ опитав в Україні понад 13 тисяч дітей і підлітків 10–17 років. 38 % сказали, що за попередні два місяці їх залякували, принижували або погано з ними поводилися, а 21,5 % зазнали кібербулінгу. Ситуація зовсім не рідкісна, але батьки дізнаються про неї далеко не завжди.

Причини мовчання зазвичай прозаїчні. Соромно, бо розповісти означає визнати, що тебе не поважають. Страшно, що дорослі прийдуть у школу і зроблять гірше, а «стукача» потім цькуватимуть ще більше. Дехто вважає, що сам винен, бо «не такий, як усі». Підліткам здається, що вони вже великі й мають впоратися самі. Хтось боїться, що заберуть телефон, якщо все відбувається в чаті. Буває, дитина вже пробувала сказати вчительці й почула «не звертай уваги». А ще діти бачать, які втомлені батьки, і не хочуть додавати їм клопоту.

Тим, у кого дитина закрилася загалом, і про школу, і про все інше, варто почати з того, як повернути розмову з підлітком, який мовчить.

Що робити батькам, якщо дитину цькують

Почніть із себе. Злість на кривдників і на школу природна, проте дитині зараз потрібен спокійний дорослий, який знає, що робити, і не влаштує скандал на шкільному подвір'ї.

Далі дійте по черзі. Наступний крок має сенс, коли попередній не допоміг, хіба що ситуація серйозна з самого початку. При побитті, погрозах, вимаганні грошей чи інтимних фото в мережі йдіть до директора і в поліцію одразу.

Ідіть по кроках зліва направо і не перестрибуйте через перший: без спокійної розмови дитина може заперечити все вже на зустрічі в школі. Якщо є побиття, погрози чи вимагання грошей, заяву директору й дзвінок у поліцію не відкладайте.

Крок 1. Вислухати й стати на бік дитини

Знайдіть час, коли ви вдвох і нікуди не поспішаєте. Можна почати з того, що бачите самі: «Ти останнім часом не хочеш до школи, і я хвилююся. Щось сталося?» Дайте розповідати у своєму темпі й не перебивайте уточненнями, хто перший почав.

Що допомагає сказати

• «Добре, що ти мені розповів».
• «Ти не винна в тому, що тебе так називають».
• «Ми вирішуватимемо це разом, і я не робитиму нічого за твоєю спиною».
• «Це справді боляче. На твоєму місці я б теж злився».

Чого краще не казати

• «Не звертай уваги, і вони відчепляться».
• «А ти що їм зробив?»
• «Дай здачі».
• «Я зараз піду й розберуся» (без згоди дитини і без плану).

Обіцянку не діяти за спиною краще дотримати. Якщо дитина дізнається про ваш дзвінок директору від однокласників, удруге вона може нічого не розповісти, тому, коли ситуація небезпечна і йти до школи треба негайно, скажіть їй про це прямо й поясніть навіщо.

Крок 2. Записати факти

Поки свіже, запишіть дату, місце, хто брав участь, хто бачив і що саме казали чи робили. Зробіть скриншоти повідомлень так, щоб було видно дату й ім'я відправника, сфотографуйте синці та зіпсовані речі. Якщо після бійки зверталися до лікаря, довідку теж збережіть разом з іншими записами.

Записи знадобляться і в школі, і, якщо до цього дійде, у поліції. Фразу «його цькують» легко відмахнути. Сім дат з описом відмахнути вже важче.

Крок 3. Класний керівник, потім заява директору

Почати можна з класного керівника і шкільного психолога. Іноді цього досить, якщо вчитель справді втручається. Домовтеся про зустріч, принесіть записи і запитайте, що саме школа зробить і коли ви поговорите знову.

Якщо за тиждень-два нічого не змінилося або цькування серйозне, пишіть заяву на ім'я директора. Порядок реагування на булінг затверджений наказом МОН № 1646 від 28 грудня 2019 року. Повідомити про булінг може й сама дитина, і будь-який працівник школи. Зробити це можна усно чи письмово, зокрема електронною поштою, хоча письмова заява з датою й вхідним номером надійніша. Директор має скликати комісію з розгляду випадку не пізніше ніж через три робочі дні, а сам розгляд не може тривати довше десяти робочих днів. До засідання за згодою залучають батьків. Якщо комісія визнає, що це булінг, керівник протягом доби повідомляє поліцію, батьків, службу у справах дітей і центр соціальних служб, який забезпечує психологічну підтримку, а члени комісії зобов'язані не розголошувати те, що дізналися.

Що написати в заяві

• хто ви, ім'я та клас дитини;
• що відбувалося, з датами й місцями (записи можна додати окремим аркушем);
• хто брав участь і хто був свідком, якщо знаєте;
• про що просите: розглянути випадок на комісії та вжити заходів;
• дату й підпис. Другий примірник із відміткою про отримання залиште собі.

Якщо школа не реагує

Буває, що директор називає все «звичайними дитячими сварками» і комісію не скликає. Тоді можна звертатися до управління освіти своєї громади, до Служби освітнього омбудсмена або до поліції за номером 102. Булінг учасника освітнього процесу в Україні є адміністративним правопорушенням (стаття 173-4 КУпАП), і коли кривдник молодший за шістнадцять, відповідають його батьки.

Порадитися з юристом або психологом щодо ситуації з дитиною можна на Національній дитячій гарячій лінії «Ла Страда-Україна», 0 800 500 225 або 116 111 з мобільного. Туди телефонують і самі діти, і дорослі, яким треба розібратися в ситуації, що стосується дитини.

Чого не робити, навіть якщо дуже хочеться

• Йти «поговорити» з кривдником наодинці чи підстерігати його біля школи. Тиск дорослого на чужу дитину легко обертається проти вас.
• Писати батькам кривдника в загальному чаті класу або викладати історію в соцмережі з іменами.
• Радити «дати здачі». У бійці винним часто виявляється той, хто вдарив останнім.
• Забирати телефон, щоб дитина «не читала гидоту». Вона сприйме це як покарання за те, що розповіла.
• Переводити в іншу школу наступного ж дня, нічого з дитиною не обговоривши.

Як допомогти дитині відновитися

Навіть коли цькування припинилося, дитина ще довго може здригатися від сміху в коридорі.

Повертати опору допомагає місце, де в неї щось виходить і де її приймають. Гурток, секція, табір, двоюрідні брати й сестри, друзі з двору. Якщо в класі вона була сама проти всіх, важливо, щоб десь поруч з'явилися свої люди.

Вдома корисно не повертатися до теми щовечора і не розпитувати з тривогою в голосі, чи все сьогодні добре. Краще помічати те, що вдається, і бути поруч у звичайних справах.

Чи переводити в іншу школу

Перехід інколи справді найкраще рішення, особливо коли школа визнає проблему лише на словах, а дитина щоранку плаче біля воріт. Сам по собі він усього не вирішує. Якщо дитина пішла з відчуттям «зі мною щось не так», вона понесе його в новий клас, тож про переведення варто говорити з нею разом і паралельно відновлювати впевненість.

Хто частіше стає мішенню

Частіше цькують тих, хто чимось вирізняється, наприклад новеньких, дітей-переселенців, дітей з іншим акцентом, особливостями здоров'я чи зовнішності, тихих і сором'язливих. Відмінність ніколи не робить цькування заслуженим, і дитині важливо почути це від вас прямо, словами.

Коли потрібен психолог

Звертатися можна будь-коли, достатньо того, що вам самим тривожно.

Наслідки цькування добре вивчені. У дослідженні Університету Дюка 1420 дітей обстежували кілька разів між 9 і 16 роками, а потім у 19, 21 і 24–26 років. Ті, кого цькували, і в дорослому віці частіше мали тривожні розлади, зокрема панічний розлад і генералізовану тривогу, навіть з урахуванням проблем у дитинстві й труднощів у сім'ї. Найважче було тим, хто водночас і зазнавав цькування, і цькував інших.

Відкладати не варто, якщо помічаєте таке.

• страх, сльози чи злість через школу тримаються понад два-три тижні, хоча ситуацію вже почали вирішувати;
• дитина погано спить, бачить кошмари або втратила апетит;
• відмовляється йти до школи взагалі або прогулює;
• замкнулася і вдома, і з давніми друзями;
• каже, що вона нікчемна і всім буде краще без неї;
• ви помітили сліди самоушкоджень;
• дитина сама почала когось ображати.

Психолог допомагає дитині прожити те, що сталося, повернути відчуття, що з нею все гаразд, і спокійніше реагувати на кривдників. Батькам окремо корисно розібратися, як підтримувати й не тиснути. У системній сімейній терапії дивляться, як уся родина може стати для дитини опорою. У нашому центрі з такими запитами працює підлітковий психолог, і підлітки з 14 років можуть прийти без батьків. Тим, хто соромиться йти в кабінет, легше почати з онлайн-консультації психолога, її можна провести навіть без камери.

Діагноз, якщо стан дитини схожий на депресію чи тривожний розлад, ставить лікар (дитячий психіатр або психотерапевт з медичною освітою), і ліки, якщо вони потрібні, теж призначає тільки він.

Запитання та відповіді

Чи можна самому поговорити з кривдником або його батьками?

З дитиною-кривдником наодинці краще не говорити зовсім. Навіть спокійна розмова дорослого з чужою дитиною виглядає як тиск, і наступного дня вашій дитині може дістатися ще більше. З батьками кривдника говорити можна, але через школу, на зустрічі з класним керівником або на засіданні комісії, де розмова менше ризикує скотитися у взаємні звинувачення.

Вчитель каже, що діти просто граються. Що робити?

Попросіть описати, що саме він бачив, і покажіть свої записи. Якщо позиція не змінюється, подавайте письмову заяву директору. Комісію скликають за заявою батьків, і думка класного керівника на це не впливає.

Мою дитину звинувачують у булінгу. Як реагувати?

Спершу вислухати і дитину, і школу, без миттєвого захисту чи покарання. Діти, які цькують, нерідко мають власні труднощі: їх ображають старші чи вдома, вони бояться випасти з компанії. Важливо, щоб дитина визнала, що завдала болю, і щоб дорослі допомогли їй знайти інший спосіб бути помітною. Якщо вдома вона теж грубить і сварки стали щоденними, стане в пригоді розбір того, як реагувати, коли підліток хамить батькам.

Скільки часу дитина відновлюється після цькування?

Однієї цифри немає. Комусь вистачає кількох тижнів, коли цькування припинилося і вдома та в новому колективі її підтримують. Якщо ж воно тривало роками, наслідки бувають довшими, і тоді краще працювати з психологом, ніж чекати, поки минеться.

Чи повідомляти школу, якщо цькують лише в інтернеті?

Так, якщо цькують однокласники. Закон описує булінг і з використанням електронних комунікацій, тому школа має реагувати так само. Скриншоти зробіть одразу, поки повідомлення не видалили.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію фахівця чи медичну допомогу.