Перші тижні після мобілізації чоловіка зазвичай найважчі. Земля ніби йде з-під ніг. Ви погано спите, по десять разів перевіряєте телефон, плачете в несподіваних місцях або, навпаки, нічого не відчуваєте і робите все на автоматі. Так реагує більшість людей, у яких близький раптово пішов до війська, і з часом це стає легшим.
Взяти себе в руки одразу майже ні в кого не виходить, тому ці тижні краще проживати маленькими кроками. Нижче про те, що відбувається з вами в перші дні, як розподілити справи, домовитися про зв'язок, що сказати дітям і за якими ознаками варто звернутися по допомогу.
Коротко
- Розгубленість, оніміння, злість і навіть полегшення в перші тижні після від'їзду бувають у багатьох дружин військових.
- Найгострішим вважають приблизно перший місяць. Далі в більшості родин складається новий розпорядок, і стає трохи легше.
- Не беріть на себе все одразу. Спершу сон, їжа, діти і кілька справ, які не можуть чекати.
- Дітям скажіть правду коротко і за віком. Фразу «тато пішов тебе захищати» краще не вживати.
- Якщо через місяць ви так само не спите, не можете працювати чи доглядати дітей або з'являються думки, що жити не хочеться, варто звернутися до психолога.
Що з вами відбувається в перші дні
Інколи на збори є кілька днів. Буває інакше, і він телефонує вже звідти, куди пішов «на годинку оновити дані». В обох випадках у голові не вкладається, що вчора ви разом вечеряли, а сьогодні він у формі і ви не знаєте, коли побачитеся.
Оніміння, злість, полегшення
Військові психіатри армії США ще 2001 року описали, що зазвичай відчуває родина в перший місяць після від'їзду. У переліку змішані почуття і полегшення, розгубленість і відчуття, що ви не впораєтеся, оніміння, сум і самотність, проблеми зі сном. Багато хто постійно прокручує в голові, що робити, коли захворіє дитина, зламається машина чи не прийдуть гроші.
Полегшення теж буває.
Його соромляться найбільше.
Минули дні очікування повістки, дні зборів, прощання на порозі, і раптом стає тихіше, бо найстрашніше вже сталося і більше не треба вдавати сильну. Відразу за полегшенням часто приходить вина: як я можу відчувати таке, коли він там. Одне іншого не скасовує, і любові до чоловіка це полегшення не зменшує.
Злість також звичайна. На нього, бо не зміг уникнути або сам пішов, на себе, на державу, на сусідів, чиїх чоловіків не забрали, і поганою дружиною вас ця злість не робить.
Коли думки біжать по колу
Канадська служба підтримки військових родин називає перші шість тижнів після від'їзду етапом емоційної дезорганізації. Серед типових реакцій там названі порушення сну й апетиту і так зване магічне мислення, коли людина вірить у неможливе або малоймовірне. Наприклад, що з ним нічого не станеться, поки ви не знімаєте його каблучку, або що все обійдеться, якщо дочитати новини до кінця. Стрічка новин у ці тижні затягує сильніше, ніж будь-коли, а спокою не додає. Виділіть на неї два короткі проміжки на день, уранці і ввечері. Решту часу телефон може лежати екраном донизу. Тривога від цього не зникне, але перестане заповнювати всю добу.
Перші тижні по кроках
Звичайного життя в ці тижні не буде, і чекати від себе колишньої продуктивності не варто. Але порядок допомагає. Коли зрозуміло, що робити сьогодні і що можна відкласти, голова звільняється хоч трохи.
Весь строк служби ніхто не знає, тому думайте про найближчий відрізок. Перші дні, перший тиждень, час навчання, кінець першого місяця. Кожен відрізок має свої завдання, і в кожному можна обійтися без героїзму.
Знайдіть свій крок за тим, скільки часу минуло від мобілізації, і подивіться, на чому зосередитися зараз. Наступний крок поки що можна не планувати.
Перші дні: сон, їжа, люди поруч
Поки все перевернулося, тримайтеся найпростішого. Лягати приблизно в той самий час, їсти хоча б двічі на день, навіть якщо не хочеться, виходити на вулицю. Попросіть когось із рідних чи подругу пожити у вас кілька днів або хоча б приходити ввечері, особливо якщо є маленькі діти.
Великих рішень у ці дні краще не ухвалювати, бо переїзд, звільнення чи продаж машини можуть почекати кілька тижнів.
Перший тиждень: побут і гроші
До кінця тижня зазвичай стає видно, які справи він тягнув сам і про які ви навіть не знали. Комунальні платежі з його картки, паролі, техогляд, кран, що капає, спілкування з його ріднею. Складіть список і поділіть його на три частини: що треба зробити зараз, що можна віддати комусь іншому і що почекає.
Справи, які робив він
Замінити його в усьому не вийде, і не треба. Частину справ можна передати свекру, братові, сусідові чи майстру за гроші. Якщо зв'язок з ним уже є, запитайте коротко про те, без чого не обійтися, наприклад де документи на машину чи доступ до рахунку. Решту розберете пізніше, бо короткі дзвінки шкода витрачати на паролі.
Тих, хто не служив раніше, після мобілізації спершу відправляють на базову загальновійськову підготовку, і на фронт одразу вони не потрапляють. Для багатьох родин це дивний час. Він начебто ще не на війні, але дзвонить рідко, телефони на навчанні часто забирають, а вам здається, що за тиждень ви забули його голос.
Відсутність дзвінка в ці тижні частіше означає розпорядок навчання, а не біду.
Кінець першого місяця
Наступний етап у тій самій американській роботі про цикл розлуки починається приблизно після першого місяця. Родина поступово складає новий розпорядок, знаходить, на кого спертися, і з'являється відчуття «я з цим упораюся». Спокійно від цього не стає, але більшість родин до цього етапу доходить.
Як домовитися про зв'язок
Дзвінок раз на кілька днів, і всі новини треба вмістити у п'ять хвилин. Через це розмови часто виходять незграбними. Ви хотіли сказати, що любите, а натомість питаєте про шкарпетки і довідку для школи.
Домовтеся, як ви будете на зв'язку, поки він ще поруч або в першому ж дзвінку. Як часто він може писати, що означає довга тиша, кому з рідних ви передаєте новини, щоб він не дзвонив п'ятьом людям по черзі. Можна мати коротке слово, яке означає «живий, усе добре, говорити не можу». Із того, що працює в багатьох родинах, можна взяти щось із цього списку:
- одне коротке повідомлення на день від нього, коли є змога, без зобов'язання відповідати розгорнуто;
- одна людина з рідні, через яку йдуть новини для всіх інших;
- список питань, які ви записуєте між дзвінками, щоб не забути головне;
- у кожному дзвінку хоча б одна тепла домашня дрібниця поміж проблем.
Про своє «мені погано» говорити йому можна. Тільки не все і не в кожному дзвінку. Частину переживань варто віддавати комусь іще (подрузі, мамі, психологу), щоб у розмові з ним залишалося місце і для нього.
Як сказати дітям
Діти помічають, що щось сталося, навіть якщо їм нічого не пояснили. Тиша дорослих лякає їх більше за правду. Скажіть коротко і спокійно, куди пішов тато, що він вчиться, що поруч із ним інші військові і командири, і як ви будете дізнаватися новини.
Психологи, які працюють із дітьми військових, радять не казати «тато пішов тебе захищати». Дитина може сприйняти це як свою провину або відповідальність за те, що його немає. Краще пояснити, що це його обов'язок і рішення дорослих, а дитина нічого не мусить робити, щоб тато повернувся.
Малюкам до шести років
Найменші діти зчитують стан мами. У роботі Пінкуса та колег сказано, що коли дорослий, який лишився вдома, справляється, малюки зазвичай теж справляються. Дошкільнята можуть повертатися до «малюкових» звичок, проситися спати з мамою, частіше плакати, чіплятися за вас і боятися, що піде ще хтось. Відповідати на їхні запитання краще коротко і просто, а звичний розпорядок по змозі не міняти.
Школярам
Школярі шести-дванадцяти років частіше вередують, сваряться, гірше сплять і втрачають інтерес до школи. Вони питають конкретне. Чи буде тато на дні народження, хто тепер возитиме на тренування. На перші тижні вимоги до оцінок можна трохи знизити, а розпорядок зберегти.
Підліткам
Підліток може дратуватися, грубити, закриватися в кімнаті і казати, що йому все одно. Не вірте цьому «все одно» до кінця і залишайтеся поруч, навіть коли розмова не клеїться. Доречно дати йому якусь справу в родині за віком. Тільки не кажіть «тепер ти за чоловіка в домі», бо для п'ятнадцятирічного це надто велика ноша. Більше про розмови з підлітками є в статті як підтримати підлітка, коли батько на фронті.
Американське дослідження понад півтори тисячі військових родин показало, що психологічний стан мами чи іншого дорослого, який лишився з дітьми, пов'язаний із тим, наскільки важко дітям, тож коли ви дбаєте про свій сон і просите допомоги, ви дбаєте і про них.
Що допомагає, а що забирає сили
Порад у ці дні буде багато, і від рідних, і з інтернету, і від інших дружин у чатах, тільки одні справді полегшують перші тижні, а інші лише додають провини.
Що допомагає в перші тижні після мобілізації і що заважає
| Ситуація | Що допомагає | Що заважає |
|---|---|---|
| Новини | Два короткі проміжки на день | Стрічка до ночі, пошук «що там зараз» |
| Справи | Список і кілька справ на день | Намагання зробити все, що робив він |
| Емоції | Плакати, злитися, говорити з близькими | Тримати все в собі «заради дітей» |
| Зв'язок | Домовленість про коротке повідомлення | Чекати дзвінка біля телефону весь день |
| Діти | Коротка правда і звичний розпорядок | Мовчати або казати «тато у відрядженні» |
| Люди | Одна-дві людини, з якими можна про все | Розмови з тими, хто лякає чи засуджує |
Чати дружин військових бувають корисними, бо там розуміють без пояснень, але якщо після них вам щоразу страшніше, бо там постійно обговорюють найгірші історії, можна вийти з них на якийсь час.
Коли варто звернутися до психолога
Більшості родин з часом стає легше. Але є ознаки, що власних сил уже не вистачає і чекати, поки «саме мине», не варто:
- минуло більше місяця, а ви так само майже не спите і не можете зосередитися на роботі;
- немає сил доглядати дітей, ви цілими днями лежите або плачете;
- накочують напади паніки, коли серце калатає і здається, що ви зараз помрете;
- ви почали пити, щоб заснути або не думати;
- дитина кілька тижнів не повертається до звичного життя, перестала ходити до школи чи гратися;
- з'являються думки, що жити не хочеться.
Звернутися можна й без цих ознак, коли просто нема з ким поговорити. Психологи центру, які працюють із військовими та їхніми родинами, допомагають прожити розлуку, розібратися зі злістю і виною, скласти план на найближчі тижні. Олена Бородіна в роботі з кризовими станами спирається на гештальт-підхід, а коли говорити важко, використовує метафоричні асоціативні карти. Діагнозів психолог не ставить, це робить лікар (психіатр або психотерапевт із медичною освітою), і ліки теж призначає тільки лікар. Якщо ви з дітьми в іншому місті чи за кордоном, підійде онлайн-консультація психолога, для якої не обов'язкові ні камера, ні справжнє ім'я. Прийти можна самій, без чоловіка і без дітей. На першій зустрічі не обов'язково знати, з чого почати.
Телефони екстреної допомоги
Якщо вам або дитині дуже погано, з'являються думки нашкодити собі, не залишайтеся на самоті й телефонуйте 103 або 112. Цілодобова лінія із запобігання самогубствам Lifeline Ukraine працює за номером 7333.
Запитання та відповіді
Скільки триває найважчий період після мобілізації чоловіка?
У посібниках для військових родин найгострішими називають приблизно перші чотири-шість тижнів після від'їзду. Далі складається новий розпорядок, хоча тривога нікуди не дівається. У кожної родини свій темп, і якщо вам важко довше, це не означає, що ви робите щось не так.
Чи нормально, що я злюся на чоловіка?
Так. Злість на того, хто пішов, навіть якщо він не винен, буває в багатьох. Вона з'являється, бо на вас раптом звалилося все, і кудись цю напругу треба подіти. Краще проговорити її з подругою чи психологом, ніж виплескувати в коротких дзвінках.
На навчанні телефони часто забирають або дають лише ввечері на кілька хвилин. Домовтеся з ним, як він передаватиме, що живий, наприклад через побратима чи одним словом. Якщо зв'язку немає довго і ніхто не знає, де він, про те, як жити в такій невизначеності, є окрема стаття: коли близький зник безвісти.
Чи розповідати дитині, що тато на війні, якщо він поки вчиться?
Говоріть правду, але без зайвого. «Тато зараз у війську, він вчиться, поруч із ним інші військові. Коли зможе, подзвонить». Вигадки на кшталт відрядження пізніше обертаються недовірою, бо діти дізнаються правду від однокласників.
Чи можна мені радіти і відпочивати, поки він служить?
Можна і потрібно. Зустріч із подругою, кіно чи тиха прогулянка його не зраджують. Відпочинок дає вам сили на наступні місяці, а їх може бути багато.
Джерела
- Pincus S. H., House R., Christenson J., Adler L. E. The Emotional Cycle of Deployment: A Military Family Perspective. U.S. Army Medical Department Journal, 2001
- Canadian Forces Morale and Welfare Services. Emotional Cycle of Deployment
- Chandra A., Lara-Cinisomo S., Jaycox L. H. et al. Children on the Homefront: The Experience of Children From Military Families. Pediatrics, 2010
Авторка: Олена Бородіна, психологиня центру PSY Energy: кризи та складні емоційні стани
Магістр психології (Дніпровський гуманітарний університет). Спеціалізація з роботи з ПТСР (Національний університет «Запорізька політехніка»), гештальт-терапія (Українська асоціація гештальт-терапії), робота з метафоричними асоціативними картами.
Детальніше про авторку та дипломи
Перевірила: Валерія Білоцерковська, засновниця центру PSY Energy, практикує з 2014 року
Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію фахівця чи медичну допомогу.
0 коментарів