Підліток незадоволений своєю зовнішністю: як підтримати

Підліток довго стоїть біля дзеркала, відмовляється фотографуватися, каже «я жирна» або «в мене жахлива шкіра», і будь-яке ваше «та ти гарний» тільки злить. Так буває в багатьох родинах, і здебільшого це частина дорослішання, коли тіло змінюється швидше, ніж підліток встигає до нього звикнути.

Підтримати можна, але не запевненнями. Допомагає розпитати, що саме сталося, прибрати з дому розмови про вагу і вчасно помітити момент, коли переживання починають забирати школу, друзів чи їжу. Нижче про те, як відрізнити звичайне невдоволення від приводу придивитися, що казати і коли вже потрібен психолог.

Чому зовнішність у 13–17 років стає такою важливою

За два-три роки тіло змінюється сильніше, ніж за все попереднє дитинство. Ріст, вага, шкіра, волосся, голос, і все це нерівномірно, у різних дітей у різний час. В одному класі сидять ті, хто вже виглядає дорослим, і ті, хто ще схожий на дитину.

Водночас для підлітка стає дуже важливою думка однолітків. Він постійно порівнює себе з ними і з тими, кого бачить у стрічці (а там фото після фільтрів і найвдаліших ракурсів), і порівняння майже завжди виходить не на його користь.

Тож певне невдоволення собою в цьому віці трапляється дуже часто.

Що показує опитування українських підлітків

У 2022/2023 роках Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка за підтримки ЮНІСЕФ опитав 23 612 школярів 11–17 років у межах міжнародного дослідження ВООЗ HBSC. Своє тіло нормальним вважають 60 % підлітків, худорлявим 14 %, а кожен четвертий (26 %) вважає себе повненьким. У дівчат цей показник вищий, 31 % проти 22 % у хлопців. Різниця з'являється з 13 років. Серед 13-, 15- і 17-річних дівчат повненькими себе вважають 32–33 %, тобто приблизно кожна третя. У хлопців з віком частка «повненьких» навпаки зменшується, з 24 % в 11 років до 18 % у 17. Зате частка тих, хто вважає себе худорлявим, у хлопців зростає з 12 % в 11 років до 21 % у 15–17.

Поруч варто поставити ще одну цифру з того ж звіту. За індексом маси тіла дефіцит ваги має приблизно кожна шоста дівчина, а серед 17-річних кожна п'ята. Відчуття «я товста» і те, що показують зріст і вага, у підлітків можуть сильно розходитися, тому переконати цифрами на вагах тут майже не вийде.

Дівчата і хлопці переживають про різне

Систематичний огляд 34 досліджень з різних країн показав, що невдоволених своєю вагою серед підлітків від 18 до 57 %. Дівчата там частіше хочуть схуднути й бути тоншими. Хлопці ж частіше хочуть мати м'язисте, спортивне тіло і нерідко прагнуть набрати вагу.

Через це хлопчачі переживання батьки нерідко пропускають. Син не каже «я негарний», він каже «треба підкачатися», щодня тренується, рахує білок і засмучується через пропущене тренування. Ззовні це схоже на здорове захоплення спортом. Іноді так і є, а іноді за цим стоїть така сама тривога за своє тіло, як у дівчини, що відмовляється від вечері.

Звичайні переживання чи вже привід придивитися

Межу проводять не за тим, що саме підлітку не подобається, а за тим, скільки місця це займає в його житті.

Один підліток зранку побурчав на прищ і пішов до школи. Інший через такий самий прищ лишився вдома. Переживають вони про одне, але в другого переживання вже вирішує, що йому робити.

Знайдіть зону, у якій зараз ваш підліток. У першій достатньо уважно слухати, у другій час поговорити й прибрати вдома розмови про вагу, у третій варто звернутися до психолога.

Орієнтуватися допомагають три питання. Як довго це триває? Чи відмовляється підліток через зовнішність від чогось, що раніше любив? Чи змінилося його харчування? Якщо відповіді «недовго, ні, ні», найімовірніше, ви бачите звичайне дорослішання.

Сигнали, на які варто звернути увагу

• проводить біля дзеркала дуже багато часу або, навпаки, уникає дзеркал;
• відмовляється фотографуватися, ходити на пляж, у басейн чи на фізкультуру;
• ховає тіло під широким одягом навіть у спеку;
• постійно питає, чи помітний «недолік», і відповідь його не заспокоює;
• сідає на дієти, пропускає їжу, їсть потай або тренується через силу;
• розчісує чи видавлює шкіру до ран;
• через зовнішність перестає бачитися з друзями або ходити до школи.

Окремий пункт сам по собі нічого не означає, придивитися варто тоді, коли збігаються кілька і це триває тижнями.

Коли недолік бачить тільки сам підліток

Буває, що підліток годинами думає про ніс, шкіру чи форму обличчя, хоча інші нічого особливого не помічають. Британська служба здоров'я NHS описує такий стан як дисморфічний розлад (body dysmorphic disorder) і пише, що найчастіше він трапляється в підлітків і молодих дорослих. Серед ознак там названо постійні порівняння з іншими, часті перевірки в дзеркалі або уникання дзеркал, спроби сховати «ваду» одягом чи макіяжем, розчісування шкіри. Без допомоги такі симптоми зазвичай не минають. Діагноз ставить лише лікар, але до психолога можна звернутися вже тоді, коли ви бачите щось подібне.

Коли переживання переходять на їжу

Дієти, пропуски їжі, підрахунок калорій, «я вже поїла в подруги» і виснажливі тренування потребують окремої уваги. Американська академія педіатрії зазначає, що частина підлітків, намагаючись схуднути, доходить до розладу харчової поведінки. Такий діагноз теж ставить лікар. Батькам важливо не відкладати розмову з фахівцем, якщо харчування дитини помітно змінилося.

Що сказати, коли підліток каже «я жахливо виглядаю»

Знайома багатьом сцена. Донька в коридорі перед дзеркалом каже «я товста», мама автоматично відповідає «та ти що, ти в мене худенька», і розмова закінчується грюканням дверима.

Що тут пішло не так?

Чому «ти в мене красуня» не працює

Батьки кажуть це з любові. Підліток же чує, що з ним не погоджуються і його почуття тут зайве. До того ж він знає, що мама вважатиме його гарним за будь-яких умов, тож комплімент від батьків для нього мало важить.

Ще гірше, коли батьки погоджуються і одразу пропонують план на кшталт «так, давай на дієту» чи «запишу тебе в зал».

Як провести розмову

• Спершу розпитайте. «Що сталося? Хтось щось сказав?» За «я страшна» часто стоїть конкретний випадок, наприклад коментар однокласника, невдале фото чи відео в стрічці.
• Визнайте почуття, не погоджуючись із висновком. «Розумію, що тобі неприємно це бачити» зовсім не означає «так, ти негарна».
• Спитайте, що в цьому найгірше. Іноді виявляється, що підліток боїться не так прищів, як того, що з ним ніхто не сяде на перерві. З цим уже можна щось робити.
• Назвіть думку думкою. Фраза «звучить як дуже жорстока думка про себе» допомагає підлітку побачити, що це думка, яка прийшла, і її можна перевірити.
• Не поспішайте з порадами. Попросить допомоги з одягом, шкірою чи спортом, допоможіть. Першими таке не пропонуйте.

Усе за один раз говорити не обов'язково. Дві хвилини в машині, де не треба дивитися одне одному в очі, часто дають більше, ніж серйозна бесіда за столом. Якщо підліток останнім часом узагалі не йде на контакт, почніть із того, як відновити розмову з підлітком.

Що хочеться сказати підлітку, як він може це почути і що спробувати замість

Що хочеться сказати	Як це може почути підліток	Що спробувати замість
«Та ти гарна, вигадуєш»	Мої почуття не мають значення	«Розкажи, що сталося»
«Ти зовсім не товста»	Бути товстою погано, а я майже така	«Що для тебе означає це слово?»
«Сядь на дієту, я з тобою»	Зі мною справді щось не так	«Що, на твою думку, зміниться, якщо схуднеш?»
«Не сиди в телефоні, там усі фальшиві»	Мене не розуміють, краще мовчати	«Покажи, кого ти дивишся. Як ти після цього?»
«У твоєму віці я про таке не думала»	Зі мною щось не так	«Мене в 14 теж дуже чіпляло, як я виглядаю»

Що змінити вдома, крім розмов

Те, що підліток щодня чує вдома про тіла, впливає на нього сильніше за будь-яку окрему розмову.

Приберіть розмови про вагу

Дослідники з Міннесотського університету (Berge і колеги, 2013) зіставили відповіді 2793 підлітків і 3709 батьків. Якщо мама чи тато говорили з дитиною про вагу і розмір тіла, підлітки частіше сиділи на дієтах, вдавалися до нездорових способів схуднути і переїдали. Розмови про здорову їжу без згадок про вагу працювали навпаки і захищали від таких зривів.

На практиці це означає не коментувати вагу дитини навіть жартома, не обговорювати при ній свою «зайву» вагу і чужі фігури, не хвалити за схуднення. Говорити можна про їжу, сон, рух і про те, як підліток почувається.

Соцмережі краще розбирати разом

Забрати телефон хочеться, проте так ви здебільшого отримаєте сварку і підлітка, який гортає стрічку потай. Більше дає інтерес. Що ти там дивишся, хто тобі подобається, як почуваєшся після цього? Можна разом пошукати фото до і після обробки або почистити підписки від блогерів, після яких підлітку гірше.

Стрічка забирає по кілька годин на день? Тоді запропонуйте експеримент на тиждень-два з обмеженням часу і подивіться разом, чи змінився настрій.

Цінність, яка не залежить від дзеркала

Хваліть те, що підліток робить. Жарт, яким він розсмішив усіх за вечерею, допомогу молодшому братові, наполегливість на тренуванні. Підтримуйте заняття, у яких вигляд не має значення, як-от музика, командна гра, малювання чи волонтерство.

Якщо через зовнішність цькують

Після прізвиськ у класі чи коментарів під фото «я товстий» звучить уже інакше, і однієї домашньої підтримки мало, потрібно зупинити саме цькування. Що робити батькам у такому разі, ми розібрали в статті про булінг у школі.

Коли варто звернутися до психолога

Самі батьки можуть дуже багато, проте є ситуації, де краще не чекати:

• переживання про зовнішність тримаються довше місяця і не слабшають;
• підліток пропускає школу, тренування чи зустрічі з друзями через те, як виглядає;
• годинами перевіряє «недолік» у дзеркалі або ховає його, і це заважає йому жити;
• сідає на жорсткі дієти, пропускає їжу, помітно змінилося харчування чи вага;
• з'явилися пригніченість і безсоння, підліток каже, що він нікому не потрібен;
• він завдає собі шкоди або говорить про смерть (тоді звертайтеся негайно).

Невдоволення тілом нерідко йде поруч зі смутком і тривогою. Якщо підліток загалом згас, прочитайте, як відрізнити депресію від перехідного віку.

Психолог допомагає підлітку помітити, як думки про зовнішність керують його вчинками, і поступово повернути те, від чого він відмовився. Серед основних методів роботи з дисморфічним розладом NHS називає когнітивно-поведінкову терапію. Часто корисно залучити й родину. У системній сімейній терапії дивляться, як у сім'ї говорять про тіла, їжу і вигляд, і що з цього можна змінити разом. Підлітковий психолог центру працює і з підлітком окремо, і з батьками, і всією родиною. Батьки інколи приходять першими, щоб розібратися, як говорити вдома, і це теж нормальний початок. Скільки триватиме робота, заздалегідь не скаже ніхто, це залежить від підлітка і ситуації.

Підлітки з 14 років можуть прийти без батьків, детальніше про це в статті про те, з якого віку можна до психолога самостійно. Якщо підлітку легше говорити з дому, підійде онлайн-консультація психолога, камеру вмикати не обов'язково.

Запитання та відповіді

Чи нормально, що підліток постійно незадоволений своєю зовнішністю?

Певне невдоволення в 13–17 років трапляється дуже часто. За опитуванням HBSC, повненькою себе вважає приблизно кожна третя українська дівчина від 13 років. Насторожує інше: коли невдоволення триває місяцями і через нього підліток відмовляється від школи, друзів чи їжі.

Донька хоче сісти на дієту. Дозволити?

Ідею схуднення краще не підхоплювати. Спитайте, звідки взялося це бажання і що, на її думку, зміниться, коли вона схудне, бо часто відповідь стосується друзів чи впевненості. Американська академія педіатрії радить родинам зосереджуватися на здоровому способі життя замість розмов про вагу. Коли для зміни харчування є медичні причини, рішення про нього ухвалює лікар разом із родиною.

Син годинами в спортзалі й рахує білок. Це нормально?

Поки тренування приносять задоволення, він нормально їсть і спокійно пропускає заняття, коли хворіє чи їде кудись, це звичайне захоплення. Придивитися варто, коли пропущене тренування викликає паніку чи злість, син постійно незадоволений своїми м'язами, відмовляється від зустрічей заради залу або жорстко обмежує їжу.

Чи можна хвалити зовнішність підлітка?

Можна, якщо щиро і доречно, наприклад «тобі дуже пасує цей колір». Але коли вся похвала в родині стосується вигляду, підліток засвоює, що головне в ньому саме вигляд. Тому компліментів вчинкам, гумору і зусиллям має бути помітно більше.

Підліток відмовляється йти на фізкультуру через своє тіло. Що робити?

Спершу з'ясуйте, що саме лякає. Роздягальня, форма, коментарі однокласників чи вчителя? Часто допомагає щось просте, як-от інша форма, можливість переодягатися окремо або розмова з учителем. Якщо уникань стає дедалі більше (фізкультура, басейн, пляж, фото), це вже привід звернутися до психолога.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію фахівця чи медичну допомогу.