Дитина боїться спати сама і боїться темряви: як допомогти

Ви вкладаєте дитину, гасите світло, виходите з кімнати, і за хвилину чуєте з темряви: «Мамо, мені страшно». Потім прохання залишити двері відчиненими, потім ще води, потім «посидь трохи». Опівночі дитина вже у вашому ліжку. Якщо це повторюється щовечора, ви не одні. Страх темряви й небажання засинати самому належать до найчастіших дитячих страхів, і найчастіше вони з’являються між трьома і дев’ятьма роками.

Здебільшого це вікова річ, і минає вона швидше, коли дорослий не сварить і не відмахується, а щовечора трохи допомагає. Нижче про те, звідки береться страх, як відрізнити його від кошмару і нічного жаху, як поступово навчити дитину засинати самостійно і за якими ознаками вже потрібен дитячий психолог.

Чому дитина боїться спати сама

Причин зазвичай кілька, і вони накладаються одна на одну.

Уява вже велика, а досвіду ще мало

Між трьома і сімома роками фантазія розвивається дуже швидко. Дитина вигадує цілі світи, і ввечері ця сама здатність малює в темному кутку постать, а в шафі когось живого. Межа між «я це уявив» і «це є насправді» в цьому віці ще тонка. Тому пояснення «монстрів не існує» дитина чує, але її тіло продовжує боятися. Так дорослий знає, що літак безпечний, і все одно стискає підлокітники.

Науковці з Маастрихта опитали 176 дітей від 4 до 12 років окремо від батьків. Про нічні страхи розповіли 73 %. Батьки помітно недооцінювали, як часто їхні діти бояться. Ще одна деталь із того ж дослідження стосується походження страху. Майже 80 % дітей пов’язували його з тим, що десь почули або побачили, тобто з фільмом, новиною, розповіддю старшого брата.

Ніч означає розлуку

Для малої дитини засинання на самоті є ще й розставанням із мамою чи татом на цілу ніч. Удень ви поруч, а ввечері двері зачиняються. Цей страх посилюється після переїзду, народження молодшої дитини, виходу в садок або розлучення батьків, тобто тоді, коли світ дитини і так хитається.

Після тривог і вибухів

Дитина, яка вже чула сирену вночі або прокидалася від вибухів, може сприймати темряву й тишу як очікування небезпеки. Боїться вона тоді цілком реальних звуків. Цю ситуацію ми розібрали окремо в статті про те, як допомогти, коли дитина боїться повітряної тривоги та вибухів. Там є план на час до, під час і після тривоги, зокрема для нічних годин.

Вікова норма чи вже привід звернутися

Сам по собі страх темряви не означає, що з дитиною щось не так. Важить інше: скільки часу він триває, наскільки сильний і чи заважає жити вдень.

Як відрізнити віковий нічний страх від стану, з яким варто прийти до дитячого психолога

Таблиця не ставить діагнозу. Вона допомагає зрозуміти, коли можна спокійно працювати вдома, а коли час показати ситуацію фахівцеві.

Страх перед сном, кошмар і нічний жах: у чому різниця

Ці три речі батьки часто плутають, і через це допомагають не так, як треба.

Страх перед сном виникає ще до засинання. Дитина при тямі, кличе вас, просить не йти. Кошмар буває пізніше вночі, дитина прокидається, пам’ятає сон і може розповісти, що бачила. Нічний жах, за даними британської служби охорони здоров’я NHS, найчастіше трапляється у дітей від 3 до 8 років, у першій половині ночі, і триває до 15 хвилин. Дитина кричить, метається, очі відкриті, але вона спить, не впізнає вас і вранці нічого не пам’ятає.

Що робити під час нічного жаху

NHS радить залишатися спокійними і чекати, поки напад мине. Не будити, не тримати і не розпитувати, якщо дитині ніщо не загрожує (не падає з ліжка, не б’ється об меблі). Обійми під час нічного жаху часто лише посилюють збудження, бо дитина вас не впізнає. Якщо епізоди повторюються щоночі в той самий час, NHS пропонує протягом двох тижнів будити дитину приблизно за 15 хвилин до звичної години.

Що робити після кошмару

Тут, навпаки, потрібні ви.

Підійдіть, увімкніть тьмяне світло, переконайтеся, що дитина вас бачить і впізнає, обійміть. Довгі розпитування вночі зайві, досить сказати «це був сон, я поруч». А вранці, якщо дитина хоче, сон можна намалювати і разом домалювати йому інший кінець: чудовисько стає смішним, двері відчиняються в сад.

Що робити ввечері: план на кілька тижнів

Мета тут проста. Дитина засинає у своєму ліжку і при цьому почувається в безпеці, тож перемагати страх силою волі їй не треба, а без ривків усе зазвичай іде швидше, ніж батьки чекають.

Спокійний ритуал перед сном

Один і той самий порядок щовечора: вечеря, купання, піжама, книжка, обійми, світло. Передбачуваність заспокоює сама по собі, бо дитина знає, що буде далі. NHS серед перших кроків при нічних страхах і кошмарах називає саме розслаблювальний ритуал перед сном. За годину до сну краще прибрати мультфільми з гонитвами, новини, які дорослі дивляться поруч, і страшні історії від старших дітей. Пам’ятаєте ті 80 % страхів, що виросли з побаченого і почутого? Це якраз про них. Якщо вечір вийшов шумним, ритуал можна скоротити, але краще його не пропускати.

Світло і сама кімната

Тьмяний нічник із теплим світлом цілком нормальний, якщо дитина з ним засинає. Яскраве верхнє світло заважає заснути, тому краще маленька лампа подалі від очей.

Ще до вимкнення світла можна разом обійти кімнату і подивитися під ліжко, у шафу, за штору. Дитина сама вирішує, де перевіряти. Влаштуйте це як гру в розвідників, без зайвої серйозності. Якщо дитину лякає тінь від халата на дверях, халат просто перевішують.

Іграшка, яка охороняє або яку треба берегти

Про це є дослідження, яке батьки зазвичай сприймають з усмішкою, і дарма. В Ізраїлі 104 дітям 4–6 років із вираженими нічними страхами дали м’яку іграшку-цуценя. Одним сказали, що цуценя сумне і йому потрібен друг, який дбатиме про нього вночі. Іншим пояснили, що цуценя буде їх охороняти. Обидва варіанти помітно зменшили страхи і проблеми зі сном, і через пів року результат зберігався.

Схожий прийом із листом. У Нідерландах 142 дітям 4–6 років батьки давали «лист проти монстрів», нібито від казкового охоронця. За словами самих дітей, страхи після цього стали слабшими, хоча батьківські анкети великої різниці не показали.

Якщо «монстрів не існує» не допомагає

Не сперечайтеся.

У цьому віці уява для дитини майже така ж справжня, як кухня і садочок, і краще використати це. Іграшка-охоронець, «спрей від монстрів» із пульверизатора з водою, малюнок чудовиська в смішній шапці говорять із дитиною її мовою.

Поступово відходити від ліжка

Найважливіший крок розтягується в часі. Якщо сьогодні ви лежите поруч, поки дитина засне, а завтра раптом зачиняєте двері і йдете, страх майже напевно повернеться з подвоєною силою. Значно краще рухатися маленькими кроками і переходити до наступного, коли попередній уже дається легко, зазвичай за три-п’ять вечорів.

Наприклад, спершу ви лежите поруч, потім сидите на краю ліжка, далі на стільці біля ліжка, потім стілець переїжджає до дверей. Наступний етап, коли ви кажете «я зайду перевірити за п’ять хвилин» і справді заходите. Ця обіцянка працює, лише поки ви її виконуєте.

Тримайтеся на кожній сходинці кілька вечорів, поки дитина не засинатиме спокійно, і лише тоді переходьте вище. Якщо через хворобу чи тривоги вночі стало гірше, спустіться на сходинку нижче, це звичайна частина шляху.

Огляд досліджень за 25 років, опублікований у 2021 році, показав, що при дитячих нічних страхах добре допомагають поведінкові та когнітивно-поведінкові методи. Поступове наближення до того, що лякає, і підтримка за кожен крок належать саме до них.

Хвалити за сміливість

Уранці помітьте конкретне: «Ти сьогодні заснув, коли я сиділа біля дверей. Це було сміливо». Хваліть саме за кроки. Страх може ще бути, і про нього можна чесно казати. Декому з дошкільнят допомагає таблиця з наліпками за кожну ніч у своєму ліжку.

Якщо дитина вночі приходить у ваше ліжко

Мабуть, найчастіше запитання від батьків на цю тему.

Однієї правильної відповіді тут немає. Якщо всім у родині так зручно і ви висипаєтеся, тимчасовий спільний сон дитину не розбалує. Якщо ж ви хочете, щоб дитина спала у себе, допоможе послідовність. Щоразу спокійно відведіть її назад, посидьте хвилину-дві і йдіть, коротко, без лекцій і сварок. Перші ночі це може повторюватися по кілька разів, і саме тоді найбільше хочеться здатися. Зручніше, коли батьки заздалегідь домовилися між собою, хто встає і що каже, бо дитина швидко помічає, з ким правило «м’якше». Після хвороби, переїзду чи нічних обстрілів пустити дитину до себе на кілька ночей нормально, потім просто поверніться до свого плану.

Чого краще не казати й не робити

• Сміятися або соромити: «Такий великий, а боїться темряви». Страх від цього не зникає, дитина просто перестає про нього говорити.
• Лякати для слухняності: «Не заснеш, прийде бабай». Так з’являються нові нічні страхи.
• Замикати в темній кімнаті «для загартування». Різке зіткнення з тим, що лякає, без підтримки страх підсилює.
• Щовечора довго і з тривогою розпитувати, чого саме дитина боїться. Вона відчуває вашу напругу.
• Зриватися на крик, коли дитина вп’яте приходить уночі. Буває з кожним, і про те, як вийти з кола крику й провини, є окрема стаття. Після крику дитині ще страшніше засинати.

Коли потрібен дитячий психолог

Більшість нічних страхів слабшає з віком і з вашою підтримкою. Але є ситуації, де домашніх кроків мало. Порадьтеся з фахівцем, якщо:

• кілька тижнів ви послідовно йдете драбинкою, а змін немає зовсім;
• страх тримається понад місяць майже щовечора і дитина регулярно не висипається;
• усе почалося після обстрілу, втрати, переїзду через війну чи іншої події, що дуже налякала;
• кошмари часті або сниться одне й те саме (NHS окремо називає приводом звернутися нічні жахи, що почалися після п’яти років або тривають після дванадцяти);
• страх переходить на день, і дитина боїться залишатися в кімнаті сама навіть при світлі, не відпускає вас ні на крок;
• поруч з’явилися нічне нетримання, заїкання, агресія або дитина замкнулася.

Список ознак не є діагнозом. Діагноз ставить лікар, а психолог допомагає зрозуміти, що саме підживлює страх і як родині з цим жити.

Психологи центру, які працюють із дітьми і батьками, спираються на системну сімейну терапію і гештальт-підхід, а для страхів, що виникли через війну, використовують травмофокусовану когнітивно-поведінкову терапію (ТФ-КПТ). Часто частина роботи йде саме з батьками: як вкладати, що казати, як не передати дитині власну тривогу. Більше про цей напрям на сторінці про психолога дитячо-батьківських стосунків.

Тим, хто не в Дніпрі, можна почати з онлайн-консультації психолога. Для дітей до шести років онлайн означає консультацію батьків, а дітей 3–6 років у повному форматі, з ігровою діагностикою, приймають у кабінеті в Дніпрі.

Запитання та відповіді

З якого віку дитина має спати сама?

Єдиного віку немає. Багато дітей переходять у свою кімнату в дошкільному віці, але і в шість, і у вісім років страх засинати самому трапляється часто. Орієнтуйтеся на готовність дитини й вашу і рухайтеся поступово.

Чи нормально, що восьмирічна дитина досі боїться темряви?

Так. У тому ж нідерландському дослідженні нічних страхів у 7–9 років було навіть більше, ніж у 4–6, а в 10–12 років їхня частота трималася приблизно на тому самому рівні. Змінюється зміст. Замість монстрів з’являються грабіжники, війна, «а раптом щось станеться з мамою». Насторожувати має сила страху і те, як він впливає на день, а сам вік тут мало що вирішує.

Чи можна залишати нічник на всю ніч?

Можна, якщо світло тьмяне і дитина з ним спокійно спить. Багатьом дітям нічник потрібен кілька місяців чи років, потім вони самі просять його вимкнути.

Дитина боїться спати сама після вибухів. Чи це те саме?

Схоже, але не зовсім. Тут дитина боїться реальної загрози, і вмовляння «нічого страшного немає» звучать для неї неправдиво. Кажіть чесно і по віку: де ви будете під час тривоги, що зробите, хто поруч. Спати ближче до батьків у такі періоди нормально. Якщо страх не слабшає місяць або з’являються часті кошмари, порадьтеся з дитячим психологом.

Скільки часу займе перехід до самостійного сну?

У кожної дитини по-своєму, і чесно назвати термін наперед неможливо. Якщо рухатися драбинкою по кілька вечорів на крок, зазвичай ідеться про тижні. Після хвороби, відпустки чи важкого тижня легкий відкат назад буває майже завжди і не означає, що все пропало.

Авторка: Ольга Бєлік, сімейна, дитяча та підліткова психологиня центру PSY Energy

Практикує з 2016 року. Диплом «Системна сімейна психотерапія» (МІГІС, 300 ак. годин), сертифікат зі спеціалізації «Батьківсько-дитячі стосунки» (Українська асоціація гештальт-терапії), «Терапевтична робота з дітьми та сім’ями в гештальт-підході» (Київський Гештальт Університет, 2023), допомога дітям у подоланні травм війни за моделлю ТФ-КПТ (2023).

Детальніше про авторку та дипломи

Перевірила: Валерія Білоцерковська, засновниця центру PSY Energy, практикує з 2014 року

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію фахівця чи медичну допомогу.