Підліток ріже себе: що робити батькам і коли потрібна допомога

Коли батьки дізнаються, що підліток завдає собі порізів, першими приходять страх і злість, а одразу за ними бажання все з'ясувати тут і зараз. Це нормальна реакція. Найкраще, що можна зробити в перші години, звучить просто й дається важко: спокійно показати, що ви помітили, не сварити, поговорити і подбати про безпеку. Допомога фахівця потрібна в будь-якому разі, але не обов'язково сьогодні вночі.

Негайно дзвонити 103 або 112 треба, якщо рана глибока, кров не зупиняється або підліток говорить про смерть. Тоді першим іде лікар, і онлайн-консультація психолога тут не підходить. В інших випадках у вас є кілька днів, щоб поговорити, заспокоїтися самим і записатися до психолога або дитячого психіатра.

Що відбувається з підлітком, який завдає собі шкоди

Ззовні це виглядає як щось незбагненне. Зсередини логіка інша. Британська служба здоров'я NHS серед причин називає спробу впоратися з сильним душевним болем, відчути контроль, покарати себе, полегшити стан, який здається нестерпним, а ще поклик про допомогу і відповідь на нав'язливі думки. Тобто тілесний біль на якийсь час заглушує інший, внутрішній, і підліток просто не знає, як інакше з ним бути.

За цим болем може стояти що завгодно. Сварки вдома, розрив перших стосунків, тиск у школі, самотність, цькування в класі чи в чатах, тривога через війну, втрата. Буває, що конкретної події немає, а є довгий пригнічений стан, про який дитина нікому не розповідала.

Чому це не спосіб привернути увагу

Фрази «це маніпуляція» чи «робить це заради уваги» батьки чують від знайомих частіше, ніж хотілося б. NHS прямо пише, що так людину ображати не можна, і радить ставитися до будь-якого самоушкодження як до ознаки сильного дистресу. Більшість підлітків свої сліди ретельно ховають: носять закритий одяг у спеку, відмовляються від басейну, не переодягаються при інших.

І навіть якщо підліток показав сліди сам, це теж прохання про допомогу, яке варто почути.

Наскільки це поширене

За даними NHS, щонайменше 10 % підлітків кажуть, що хоча б раз завдавали собі шкоди. В австралійському дослідженні, де майже дві тисячі школярів спостерігали від 15 до 29 років, про самоушкодження в підлітковому віці повідомили 8 %, причому дівчата частіше (10 % проти 6 % у хлопців). У більшості з них до дорослого віку це припинилося. Ці цифри не привід чекати, що минеться само, адже автори того ж дослідження пов'язують самоушкодження з депресією і тривогою та радять вчасно їх помічати й лікувати.

Чи означає це, що дитина хоче померти

Не завжди. NHS наголошує, що далеко не всі, хто завдає собі шкоди, хочуть піти з життя, і дехто описує це як спосіб жити далі, витримуючи нестерпний біль. Водночас зв'язок між самоушкодженням і думками про самогубство доведений, тому питати про такі думки треба завжди, бо таке запитання дає підлітку дозвіл сказати правду.

Що зробити в перші дні

Порядок має значення. Спочатку ви заспокоюєтеся самі, потім говорите, потім разом думаєте про безпеку і про фахівця.

Якщо ви вже накричали або забрали телефон, нічого не втрачено, бо до розмови можна повернутися наступного дня і почати зі слів «вчора я злякався і зреагував погано».

Ідіть кроками по черзі й не перестрибуйте до обшуку чи покарань. Якщо рана глибока або підліток говорить про смерть, одразу телефонуйте 103 або 112, а решту кроків робіть потім.

Помітити спокійно

Підліток пильно стежить за вашим обличчям у першу хвилину, і жах, крик чи сльози він прочитає як «я зробив щось жахливе», після чого наступного разу просто сховає все краще і нічого вам не скаже. Тому якщо емоції накривають, візьміть паузу: вийдіть на кухню, подихайте, наберіть подругу чи партнера. Говорити варто тоді, коли голос у вас рівний, навіть якщо для цього знадобиться година чи цілий вечір.

Спокій не означає байдужість. Підлітку важливо побачити, що вам не все одно, і що ви при цьому не розвалюєтесь.

Поговорити

Час і місце важать. Виберіть вечір, коли нікуди не треба поспішати, і місце без свідків, де ніхто не зайде посеред речення і не почне коментувати. Почніть з того, що помітили, і з того, що відчуваєте ви, без звинувачень і без вимоги негайно все пояснити.

Як почати розмову

Підійдуть прості слова, сказані своїм голосом, без підготовленої промови і без психологічних термінів, які підліток одразу розпізнає як чужі. «Я побачила порізи. Я не сварюся, я злякалася за тебе і хочу зрозуміти, що з тобою відбувається». «Тобі, мабуть, дуже важко останнім часом. Розкажеш, коли будеш готовий?» Запитайте, як саме підліток хоче, щоб ви його підтримали. NHS радить саме це запитання, і воно часто дає більше, ніж десяток порад.

Про думки про смерть спитайте прямо: «Буває, що тобі не хочеться жити?» Якщо відповідь «так», переходьте до розділу про термінову допомогу.

Якщо підліток мовчить або злиться

Таке буває часто. Не тисніть і не вимагайте обіцянки «більше ніколи». Скажіть, що повернетеся до розмови пізніше, коли він буде готовий, і що двері для нього відчинені завжди, хоч би що сталося: «Я поруч, можеш написати мені навіть уночі». Іноді підлітку легше написати повідомлення, ніж сказати вголос, і вам теж.

Подбати про рани

Почніть із простого. Подивіться разом, чи потрібна медична допомога, і допоможіть доглянути рану. Якщо вона глибока, кровотеча не зупиняється, з'явилися ознаки запалення або ви просто не впевнені, звертайтеся до лікаря. Так радить і посібник NHS для батьків. Самі рани обговорюйте спокійно й по-діловому, без оцінок і без розпитувань, які вам зараз нічого не дадуть.

Безпека вдома без обшуку

Обшук кімнати, перевірка телефону потай, щоденні перевірки, чи немає нових слідів, руйнують те, на чому тримається допомога, тобто довіру. Підліток почне ховатися ще ретельніше. Посібник NHS для батьків пропонує інше. Домовтеся разом із підлітком, як зробити так, щоб завдати собі шкоди було важче, наприклад зберігати ліки під замком і прибрати подалі те, що може для цього знадобитися. Домовленість, у якій підліток бере участь, працює краще за таємну перевірку. Ще одна частина безпеки проста. Вирішіть разом, кому він може написати чи подзвонити, коли накриває, якщо вас немає поруч, і запишіть номер 7333 у його телефон.

Контроль у такий час хочеться посилити, і це зрозуміло. Але тотальний нагляд за підлітком зазвичай віддаляє його, а він вам зараз потрібен поруч.

Чого краще не робити

Найгірші реакції народжуються зі страху, і майже кожен батько хоча б одну з них уже встиг спробувати.

Що хочеться зробити першим і що допомагає замість цього

Перша реакція	Чому шкодить	Що зробити замість
Накричати, покарати	Підліток вчиться ховати сліди краще	Взяти паузу, повернутися до розмови спокійним
Сказати «це маніпуляція» чи «ради уваги»	Знецінює біль, після цього не діляться	Сказати: «Бачу, що тобі дуже важко»
Обшукати кімнату, читати переписку потай	Руйнує довіру, допомога тримається на ній	Разом домовитися про безпеку вдома
Вимагати пообіцяти «більше ніколи»	Зрив стає ще й провиною і брехнею	Домовитися, що він скаже, коли накриває
Зробити вигляд, що нічого не сталося	Підліток лишається з болем сам	Записатися до психолога найближчими днями

Окремо про бабусь, вчителів і чати батьків. Розповідати про це всім, кого турбує ваша дитина, не варто, бо кожна зайва людина, яка знає, робить для підлітка повернення до звичайного життя важчим, а сором сильнішим. Скажіть тим, без кого не обійтися, і бажано, щоб підліток знав, кому саме.

Коли потрібна термінова допомога

Телефонуйте 103 або 112, якщо:

• рана глибока або кровотеча не зупиняється;
• підліток прийняв щось, щоб собі зашкодити, навіть якщо почувається нормально;
• він говорить, що хоче померти, має план або прощається;
• ви бачите, що він не контролює себе, і боїтеся залишити його навіть на хвилину.

Поки чекаєте на допомогу, не залишайте підлітка одного.

У такій ситуації першим має бути лікар. Онлайн-консультація психолога не розрахована на загрозу життю, і в нашому центрі її не проводять, коли є суїцидальні наміри. Психолог підключиться пізніше, коли стан стабілізується і лікар скаже, що можна починати.

Психолог чи дитячий психіатр

Звертатися до фахівця потрібно навіть тоді, коли порізи неглибокі і сталося це один раз. Біль, з яким підліток так справлявся, нікуди не дівся. Питання лише в тому, до кого йти першим, і тут допоможуть кілька орієнтирів нижче.

Коли до психолога

Психолог допомагає підлітку зрозуміти, що з ним відбувається, назвати почуття, які зараз розряджаються через тіло, і знайти інші способи переживати важкі хвилини. Батькам він підказує, як говорити вдома і як не розвалитися самим. У нашому центрі з цим працює підлітковий психолог, а з 14 років підліток може прийти без батьків. Якщо йти він не хоче, батьки можуть прийти першими, а про те, як запропонувати підлітку психолога без тиску, у нас є окремий матеріал.

Є й швидший старт. Для першої розмови самих батьків підійде й онлайн-консультація. Вона можлива без камери, з будь-якого міста, і часто це найшвидший спосіб зрозуміти, що робити далі, якщо загрози життю зараз немає.

Коли до дитячого психіатра

Дитячий психіатр є лікарем. Боятися його не треба. Він оцінює стан і ставить діагноз, якщо він є. За потреби призначає лікування, бо ліки призначає тільки лікар. До нього варто звернутися якомога швидше, якщо самоушкодження повторюється або стає серйознішим, якщо підліток хоч раз говорив про смерть, якщо пригнічений стан, порушений сон чи відмова від їжі тримаються тижнями або поруч є алкоголь чи інші речовини. Психолог і психіатр не конкурують і часто працюють з однією дитиною водночас, тож якщо психолог побачить, що без лікаря не обійтися, він скаже про це прямо і пояснить, чому саме зараз і з якими питаннями туди йти. Направлення можна попросити і в сімейного лікаря чи педіатра, якщо не знаєте, з чого почати.

Як бути поруч, поки триває робота

Зриви цілком можливі. Один новий поріз через місяць роботи не означає, що все марно, і не привід починати з криків. Спокійно повторіть те саме: ви бачите, ви поруч, давайте скажемо психологу.

Подбайте і про себе. Батьки в цій ситуації часто тижнями живуть на адреналіні, погано сплять, прокручують у голові, що пропустили і де помилилися, і звинувачують себе так, ніби від цього комусь стане легше. Окрема консультація для вас нікого не зраджує і нічого не відбирає в дитини. Навпаки, підлітку зараз найбільше потрібен поруч спокійний дорослий, і сили на цей спокій теж треба десь брати.

Запитання та відповіді

Чи може самоушкодження минути саме?

Буває. У частини підлітків з часом так і стається. Хто саме з них, заздалегідь не знає ніхто, а біль, який за цим стоїть, сам не розсмоктується, тому чекати не варто.

Чи казати школі?

Залежить від ситуації. Класному керівнику чи шкільному психологу варто сказати, якщо щось у школі може бути причиною або вам потрібна допомога з наглядом, але обговоріть це з підлітком наперед і поділіться лише тим, що потрібно для його безпеки.

Чи розкаже психолог батькам, про що говорить підліток?

Ні. Зміст розмов психолог батькам не переказує, і саме тому підліток може бути з ним відвертим, а виняток тут лише один, загроза життю чи здоров'ю, і про це психолог чесно попереджає на першій зустрічі.

Підліток просить нікому не казати. Що робити?

Пообіцяти мовчати про загрозу життю ви не можете, і краще сказати це чесно, зате можна пообіцяти інше, і це обіцянка, яку реально стримати: що ви не робитимете нічого за його спиною і разом вирішите, кому і як розповісти.

Чи можна забрати телефон, щоб він не дивився шкідливий контент?

Краще ні. Повна заборона тут часто шкодить. Вона відрізає підлітка від друзів, які його тримають, і від можливості написати вам. Краще поговоріть про те, що він бачить у мережі, і домовтеся про правила, які він готовий виконувати.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію фахівця чи медичну допомогу.